загрузка...

Название: Планування та забудова житлового мікрорайону

4.ОРГАНІЗАЦІЯ ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ ТА ПРОЇЗДІВ, РОЗМІЩЕННЯ ГАРАЖІВ ТА СТОЯНОК АВТОМОБІЛІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ

В межах житлового району передбачається система магістралей, вулиць, проїздів для пропуску транзитних потоків та організація під'їздів до житлових та громадських будинків, а також пішохідних алей та бульварів, що забезпечують населенню доступ до громадського центру, закладів обслуговування, зупинкам транспорту.

Щільність мережі магістральних вулиць з громадським транспортом обумовлюється обмеженням витратами часу на підхід до найближчої зупинки, які не повинні перевищувати 7-8 хвилин, що відповідає граничній дальності 500 м, якщо відстань між зупинками 600-800 м. Тому відстань між паралельними вулицями має бути не менш ніж 800 м і може скорочуватись в складних топографічних умовах. В умовах складного рельєфу при відсутності спеціального підйомного пасажирського транспорту відстані до зупинок треба зменшувати на 50м на кожні 10м переборюваного рельєфу. При більших розмірах між магістральних територій вони розмежовуються житловими вулицями з бульваром, з організацією масивів зелених насаджень. Житлові вулиці проектуються вздовж меж мікрорайонів у вигляді зв'язків, що поєднують дві магістральні вулиці.

У сучасній містобудівній практиці має прояв тенденція створення пішохідних вулиць, які стають композиційними осями об'ємно-просторової структури мікрорайону. Таким чином відроджується традиційний прийом створення житлової вулиці - вулиці для людини, вільної від транспортного руху. Для проїзду до окремих житлових будинків, їх груп, шкіл, дитячих закладів, об'єктів обслуговування створюються місцеві проїзди, які можуть бути з глухим кутом, наскрізними, кільцевими, змішаними.

Система внутрішніх проїздів повинна задовольняти потреби зручного транспортного обслуговування та безпеки пересування населення по території мікрорайону, а також ізоляції житлової забудови від транспортного шуму. Примикання проїздів до проїзних частин магістральних вулиць допускається на відстані не менш ніж 50м від перехрестя. Проїзди, що ведуть до групи житлових будинків з населенням більш ніж 3 тисячі мешканців, в зоні багатоповерхової забудови слід передбачати рух в дві смуги шириною 5,5 м. На другорядних (одно- смугових - 3,5 м) проїздах треба передбачати роз'їзні майданчики шириною 6 і довжиною 15 м на відстані не більше 75 м один від одного. Проїзди з глухим кутом повинні бути довжиною не більше 150 м і закінчуватись поворотними майданчиками розмірами 12х12 м або кільцеві з радіусом не менш ніж 10 м, які забезпечують можливість розвороту сміттєвозів, прибиральних і пожежних машин.

Проїзди до житлових будинків та пішохідні алеї слід розміщувати на відстані не ближче 5 м від стін житлових та громадських будівель - як правило, на відстані 5-8 м від будівель висотою 9-14 поверхів та 8-10 м від будівель більшої поверховості. Мережа пішохідних алей трасується до зупинок громадського транспорту, дитячих закладів, шкіл, закладів обслуговування за найкоротшими напрямами і по можливості відособлено від транспортних проїздів.

На території житлових районів повинно бути забезпечено постійне зберігання усіх автомобілів (100%), які належать жителям цих районів, а також тимчасове зберігання автомобілів відвідувачів. Кількість місць постійного зберігання легкових автомобілів у житлових районах визначається, виходячи з кількості населення даного району та рівня автомобілізації. А для тимчасового зберігання - виходячи з умов забезпечення цими місцями як мінімум 10% розрахункового парку автомобілів, які належать жителям даного району. Місця постійного зберігання легкових автомобілів треба передбачати відповідно до функціонального зонування території житлового району. Гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів треба розміщувати, в основному, на периферії житлових районів і міжмагістральних територій або у їхніх межах на ділянках, віддалених від місць, призначених для ігор дітей і відпочинку населення. Допускається розташування споруд для зберігання індивідуальних автомобілів, вбудованих у перші цокольні та підземні поверхи багатоповерхових житлових і громадських будинків (за винятком будинків охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних установ). Довжина пішохідного підходу до гаражів і автостоянок постійного зберігання легкових автомобілів від місця проживання володаря не повинна перевищувати 800 м, а в умовах реконструкції 1000 м.

На території громадських центрів треба передбачати автостоянки, які обслуговують об'єкти масового відвідування: біля торгівельних центрів = 8-12 машиномісць на 100 кв.м торгівельної площі; ресторанів і кафе - 10-15 машиномісць на 100 посадочних місць, театрів, цирку, кінотеатрів - 10-15 на 100 місць. В житлових районах та кварталах середніх, великих та крупних міст передбачаються гаражі у два - п'ять надземних поверхів з використанням підземного простору, а в найкрупніших містах - до дев'яти надземних поверхів.

Розміри земельних ділянок майданчиків для стоянок та зберігання легкових автомобілів приймаються 25 кв.м на одне місце.

На території мікрорайону слід передбачати велосипедні доріжки шириною, м: для односмугового руху - 1.5, для двосмугового - 2.5.

Доріжки для проїзду інвалідних колясок слід прокладати на основних напрямках руху у межах забудови відповідних установ охорони здоров'я, соціального забезпечення, торгівлі, спорту, фізкультури тощо, передбачаючи при цьому необхідне обладнання (пандуси-з'їзди, доріжки з ухилом не більш 6%, тощо)Допускається суміщення доріжок для руху інвалідних колясок з велосипедними і пішохідними доріжками.

5. АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНА КОМПОЗИЦІЯ МІКРОРАЙОНУ

Однією з найважливіших містобудівних вимог до композиції житлової забудови являється збереження та виявлення особливостей ландшафту, гармонічне поєднання його з забудовою. Житлова забудова розміщується на конкретній території, яка має місцеві особливості, і формується на основі історично обумовлених принципів соціальної та функціональної організації. Як правило, ці умови обумовлюють композицію плану. Матеріалом побудови тієї чи іншої композиції стають житлові будинки та громадські споруди, які у поєднанні з вільними просторами забудови складають об'ємно-просторові елементи архітектурної композиції.

Особливе положення у проблемі архітектурної композиції займають питання інженерно-технічні та економічні. Розвиток техніки, поява нових будівельних матеріалів та методів будівництва знаходять відображення у конструктивному рішенні будівлі та споруди і в їх архітектурі. Швидкі темпи розвитку міського транспорту потребують іншого підходу до рішення планувальної структури сучасних міст, спонукають до будівництва спеціальних інженерних споруд (тунелів, естакад, багатоярусних транспортних розв'язок та гаражів).

Містобудівна композиція, у тому числі і житлової забудови, підпорядковується основному закону розвитку від загального до окремого при послідовному підпорядкуванні окремого загальному та другорядного - головному. Ось чому містобудівний задум генерального плану міста знаходить логічний розвиток при розробці проекту детального планування сельбищного або житлового району і проектів забудови кварталів чи мікрорайонів.

Головним принципом освоєння теренів із складним рельєфом є забезпечення умов проживання на схилах, рівних умовам на рівних ділянках. При забудові ділянок на схилах використовуються спеціальні прийоми, які забезпечують зберігання природного рельєфу: терасна або каскадна та терасно-каскадна забудова. При плануванні житлової забудови на теренах із складним рельєфом необхідно ураховувати особливості їх сприймання з різних точок: з магістралі, з підвищених ділянок, з вікон житлових та громадських будинків, розташованих вище або нижче на рельєфі.

Процес розвитку систем житлової забудови закономірно призвів до того, що простір навколо житлового будинку стає невід'ємною частиною житла, продовженням квартири та набирає значення суттєвого компоненту архітектурної композиції. При характерній для індустріального житлового будівництва стандартизації форм будинків, окремий житловий будинок не відіграє самостійну роль у композиції забудови, а входить до групи взаємопов'язаних житлових та громадських будівель та просторів. В результаті первинним композиційним елементом житлової забудови стає об'ємно-просторовий комплекс.

Таким чином, вибір основної ідеї архітектурної композиції житлової забудови визначається особливостями планувальних елементів та характером об'ємно-просторових комплексів. В умовах масового індустріального будівництва підвищуються вимоги до номенклатури серій типових житлових будинків та їх складових блок-секцій. Вони повинні не тільки відповідати підвищеним соціально-демографічним вимогам та санітарно-гігієнічним потребам як до квартири, так і до будинку в цілому, але й сприяти створенню архітектурної виразності забудови. Це може бути забезпечено при необмеженій маневреності будинків - можливості створення з них різноманітних об'ємно-просторових комплексів. Для цього важливо різноманіття архітектурної композиції секцій та самих будинків у відношенні рішення фасадів (“акцентних” та “нейтральних”) в залежності від їх ролі, місця та умов сприйняття у системі забудови /на вулицях різного значення, в середині міжмагістральних територій, при орієнтації на різні сторони світу і т. і.

Найбільш важливою є маневреність, яка забезпечує необмежений взаємозв'язок будинків один з одним та з оточуючим середовищем і можливість створення в забудові статичних, динамічних, замкнутих та відкритих композицій. Різноманітність поєднання будинків з навколишнім простором зводиться до двох основних типів: будинок, що оточений простором, та простір, обмежений забудовою. Ідеальним виразом першого типу є острівна постановка односекційних будинків, другого - периметральна забудова дворів.

В архітектурно-просторовій композиції житлової забудови необхідно знайти характерну ідею, або основну тему, якій підпорядковуються всі об'ємні та планувальні частини проекту.

Прийоми, якими користується архітектор в залежності від конкретної містобудівної ситуації, повинні передбачати: поєднання замкнутих або частково обмежених будинками дворів з розкритими просторами; містобудівне обґрунтування розміщення акцентів на фоні рядової забудови; пластичні згущення об'ємів, які контрастують з нейтрально вирішеними будинками; різноманітні прийоми поєднання різновисоких будинків з метою створення характерного силуету.

Велике значення у формуванні композиції забудови житлових мікрорайонів має озеленення та навколишній благоустрій. Зелені насадження повинні не тільки прикрашати внутрішній простір житлового мікрорайону, але й активно його організовувати. Високі дерева , бульвари, газони, малі архітектурні форми, відкриті водойми, штучний рельєф - все це складові загального архітектурно - просторового задуму.

Особливу увагу треба приділити масштабності забудови. Простір всередині житлового утворення повинен бути співрозмірним людині. У зв'язку з тим, що архітектурна композиція житлової забудови в цілому може бути сприйнята тільки в процесі руху, закономірна побудова зміни видових перспектив набуває великого значення. Під час руху по вулицях, проїздах, пішохідних алеях людина повинна сприймати різноманітні види, які стають орієнтирами у просторі. Особливе місце в проблемі архітектурно-просторової побудови житлового мікрорайону займають питання, що пов'язані з композиційними акцентами, домінантами.

загрузка...

загрузка...